A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Дівичківська громада
Київська область, Переяслав-Хмельницький район

Історична довідка село Ковалин

В мальовничому місці біля річки Дніпра під самим лісом розташоване село Ковалин.   В старину с.Ковалин мало назву “Ковалі”. Воно розміщалось по берегах річок Ікви і Мазниці .Історія нашої Батьківщини говорить,що в УІІІ-ІХ століттях східні слов’яни поділились на кілька племен. На середньому Дніпрі в районні Києва на межі із степом жили поляки. Треба думати ,що з цього племені східних слов’ян і походить народ, що живе тепер на території села Ковалин .

За архівними даними «Ковалинська земля» -имение пустое. Це значить ,що земля була, а людей за нею закріплено не було. Ці записи датовані десь 1500 роками. Земля належала Кузьмі Семеновичу, який перед смертю відписав ці землі Нікольсько - Пустинському монастиру, а вже пізніше в 1581 році з’явилося перше поселення з сім’ї Остапа, подароване йому монастирем. В сувору погоду,користуючись тріскотом бурі в лісі ,виходили на полювання перші поселенці,що жили між Дніпром і болотом Каранню на височині,що міститься понад селищем з заходу та Гнилим і  Святим болотом зі сходу.

З півночі стояв дрімучий ліс з якого тяглась до хижин покритих очеретом та ситняком ,покручена доріжка,яка перерізавши селище на дві половини,зникала в сосновому лісі розташованому на півдні.

Поступово старе селище зникло ,а появилось нові селища. Одно селище - понад озерами ,а друге –берегом Ікви до селища Дівичок. Пройшло багато років ,коли ці два селища об’єднались в одно селище ,що в старовину і іменувалось село Ковалі ,яке розміщалось понад горою тільки на березі Ікви і Мазниці.

Легенда розповідає ,що з великого шляху ,що йшов з Переяслава до Києва, тяглася дорога до села Ковалин і спускалася з гори,де зараз тісняться магазини,а далі –через сім Стариків річковою долиною до Дніпра . Це була трудна дорога,але безпечна для перевезення товарів на Лівобережжя. Ось тут при спуску з дороги з гори і поселились ковалі.

Купці разом верховою охороною біля ковалів робили привал для ремонту упряжі і підковки коней, бо взимку через лід непідкованими кіньми переїзд був неможливий. Селянам ковалі виготовляли залізні наконечники до рал, а можливо купували й зброю. Так появився термін «біля ковалів» ,а потім місцевість стала називатись «Ковалі».

Два селища що тут поселився стали називатися село Ковалі .

Пізніше з частим записом цього села у купчі ,пани його найменували в Ковалівно, але в народі ця назва остаточно оформилась у с. Ковалин.

Близько 1362 року князь литовський завоював Переяславщину. В ХУ столітті князь литовський подарував українському феодалу Трипільському по обидві сторони Дніпра землі в тому числі і землі сучасні ковалинські разом з населенням на правах вотчинного. (тобто з правом передачі в спадщину) .  Пани Трипільські десь в ХУІ  столітті подарували Ржищівському монастирю ліс Чернечі  площею 70 десятин разом з певною кількістю селян.

Визвольна війна 1648-1654 років  відкрила для селян можливість переходу у козацтво. Пізніше перехід селян в козацтво заборонили ,козацькі привілеї були знищені і козаків зрівняли з усією масою селянства (початок ХУІІІ сторіччя) . До 1861 року село розміщувалось на горі вздовж до Озер.

На хуторі було 5 хат. Це згадується Пісок і Хвойове. Маленька дерев’яна церква стояла біля Паламарчуків. В селі на той час школи не було. Письменні в селі були піп, дяк паламар. Хати будувалися дерев’яні з маленькими вікнами,вози дерев’яні ,посуд глиняний, ложки ,миски дерев’яні. Залізними були наконечники  до рал, залізні сошки, серпи,коси,ковані гвіздки.

Село Ковалин в 18 столітті був волостю.  До Ковалинської волості входили села:  Ковалино, Гусенці, Дівички,  Ерківці, Кальное, Підсінне, Сошниково, деревня Староселье ,с.Ячники, х. Белашівка і  х.Ольхова Долина.

Перша церковна приходська школа була відкрита в1861 році приходським священиком Трипольським це була хата на дві половини з маленькими вікнами з почорнілою від часу крівлею. Клас був з трьома партами на три місця кожна. Першим учителем був дячок Гаврило Іванович Лавровський .

До 1904 року учителями в школі були дяки і лиш з 1905 року присилались в школу спеціальні вчителі. До 1917 року в школі було 3 класи з загальною кількість дітей 25-30 і 1 вчитель. Згідно з виписок з церковних документів до 1876 року в селі була дерев’яна церква  покрита залізом , церковна бібліотека мала 100 томів книг духовного змісту .

Згідно реформи 1861 року державні козаки і селяни повинні були платити в державу викуп за землю ,яку вони займали . В після реформаційний період  припадає розорення панів Симоновичів і Трипольських ,які почали свої землі продавати вроздріб і оптом. В зв’язку з цим розподілом землі ,бідняки задихались від нужди і голоду . Частина з них стала постійними наймитами та боржниками сільських куркулів.

1900-1914 роки  з таким розподілом землі який став після реформи бідняки задихались від нужди та голоду. Частина їх стала постійними наймитами та боржниками куркулів, частина йшла на Таврію в економію до поміщиків,наймались у «строк» за 30-35 крб. Майже всі вони були безкінні і ніколи в них не хватало чим прокормиться до весни. Більше як 160 чол. були відірвані від землі: пішли на першу імперіалістичну війну. 57 стали жертвами першої світової війни. 

Вперше було проведено перерозподіл землі справедливий для селян Ковалина. Таким чином бідняки одержали 196 десятин пахотної землі 140 десятин земель під лісом, 126 десятин сіножатей.

Настали тяжкі роки Громадянської війни. Село , окружене болотами і лісами, було добрим пристановищем для банд,які складались переважно з куркульських елементів. Банди грабували селян. Часом наїжджали банди Денікіна, Зеленого , Петлюри, які забирали в людей коней,підводи,хліб сало,одяг.   На боротьбу з бандами 1 липня 1919 року була проведена  перша мобілізація до війська.

До війська пішли батраки та сини бідних селян : Шпильовий Сергій С., Дузь Мефодій Федорович, який попав у Таращанський полк, Білоусько Михайло Ониськович, Коломієць Іван Сергійович , Колесник Василь Семенович  він був старшиною . Прийшли добровольцями  Чорноусько Демид Іванович, розвідник, загинув у с. Божки Полтавської області .Сопіл Пантелеймон Григорович попав у полон до денікінців, жорстоко катували його вороги йому вдалося втекти додому на третій день він і помер від тяжких ран. Ще шість ковалинців загинули смертю хоробрих на фронтах громадянської війни.

Сільське господарство почало відбудовуватися в селі в основному в 1920 році.

В 1921 році організувались комнезами. Комнезами разом з членами сільради почали вести війну з куркулями, відбираючи в них лишки  землі . Головою сільради був Семенюк Хома.

В 1929 році почалась колективізація господарства .В січні 1930 року були проведені збори населення Ковалина де було поставлено питання дрібних сільських господарств в колективне господарство,яке мало назву СОЗ.

7 лютого 1931 року було проведено збори членів СОЗу де і було обрано правління. Тут же було іменовано Ковалинський СОЗ  імені ЦКВКП (б).

Влітку 1930 року СОЗ стали називати артіллю і найменували артіль «Нове життя» і артіллю імені Шевченка.В обох артілях було по 3 рільничі бригади, а в бригаді по 6 ланок. На кожній бригаді були воли,коні,якими обробляли землю. Сіяли і збирали врожай вручну.   Вже в 1932 році колгосп купив молотарку з локомобільом в с. Гайшин. Появились сівалки та інші сільськогосподарські машини. Не пройшов стороною село і голодомор .  Згідно архівних довідок 1932 році померло 40 чоловік ,а за 1933 рік даних не має ,але зі слів старожилів  села за роки голодомору  населення Ковалина зменшилося в три рази. Люди вимирали цілими сім’ями.   

Голодомор 1933 року  збігся в часі (звичайно ж ,не випадково) з другою хвилею масових репресій. Якщо в інших регіонах масові репресії проти  активістів розгорнулися в 1937 р. то в Україні початок був покладений уже в 1933 р. 

В 1934 році село почало оживати . Прибув у колгосп трактор ХТЗ ,а потім і трактор других марок. Першими трактористами були Чорноусько Матвій ,Роман Семен та інші . Особливо характерний 1934 рік у житті колгоспу   тим ,що в цьому році почали будівництво ферми та інших приміщень. У 1955 році почався стахановський рух. Колгоспниці почали брати по 500 центнерів буряків з 1га. Знатною ланковою в колгоспі була Гич Надія Максимівна. В 1936 році    колгоспники одержали вже по 4 кг. зерна по 2 кг. картоплі та інше. В цьому ж році колгоспникам давали землю для будівництва хат, кому була потрібна.Колгосп купив першу машину, за селом посадив сад з яблунь,груші інші дерева. Живуть колгоспники щасливо. Ніхто не думав, що їх спіткає велике горе .

22 червня 1941 року на  нашу Вітчизну  віроломно напали німецькі фашисти . З нашого села на фронт були мобілізовані всі чоловіки до 50років.

Німецькі фашисти окупувували  село 16 вересня 1943 року. За 2 роки німецького хазяйнування в селі, вони пограбували  селян забирали кращий одяг, взуття національні прикраси , більше сотні свиней ,корів ,знищили майже всю пшеницю та продукти . Протягом 2 років німці угнали в рабство 250 юнаків і дівчат з яких 11 чоловік не повернулося. 

Перебували в партизанських загонах Сокол Левко Пантелеймонович , Яременко Олександр Якович,Роман Нестер Єгорович ,Довгаль Мілентій Іванович ,інші. Вони користувались великою підтримкою наших селян ,одержували відомості, продукти. В селі крім німців появилися й інші вороги поліцаї, бувші розкуркулені,інші вороже настроєні елементи. Ці люди робили доноси на партизан ,допомагали ловити молодих людей для відправки в Німеччину. Їх жертвою став  партизан Довгаль Мілентій Іванович,якого німці розстріляли. Залучена була ціла сім’я : батько Роман Панас, мати Роман …., Роман Мелашка Панасівна, тільки випадково вирвався з Бабиного Яру  Роман Нестір Єгорович.  Навпроти  села йшла  переправа  сотні бійців загинуло там. В школі в селі був госпіталь . Кожен день і ніч там спасали і хоронили поранених бійців з Дніпра. Весь ліс і майже по всьому селу були похоронені воїни . Пізніше їхні тіла було перенесено в одну братську могилу в центрі села . Щороку  травневий мітинг збирає всіх жителів села біля пам’ятника  загиблим воїнам де односельчани  вшановують пам’ять бійців ,що відали своє життя за їх визволення .

Закінчилась війна. Повернулись колгоспники в своє рідне село і почалась праця,праця по-ударному. Вже в 1947 році колгосп одержав другу молотарку від МТС. Вже в 1955 році колгосп мав три грузові машини і машину «Москвич», соломорізку, кукурудзом’ялка, соломом’ялка, коноплетіпалка,  дві молотарки, 4 трактори , кожного літа працюють 2 комбайни на полях.

Колгосп побудував нові стайні ,а частину старих покрив шофером. Колгосп розпочав будівництво великого кирпичного клубу для села , з’явилися нові магазини , контора, побудували асфальтові дороги.  

Загальна площа населеного пункту 687,6 га  . 

В 1992 році населення Ковалина поповнилось. В селі було побудовано 270 будинків для переселенців із зони ЧАЕС. 560 жителів села Новий Мир Поліського району Київської області переселились в село Ковалин. З приїздом переселенців у селі була побудована нова школа.У 1993 році відкрилась Ковалинська сільська рада. В 2010 році було відкрито пам’ятник жертвам Чорнобиля.

Першим головою сільської ради був обраний Видолоб Василь Михайлович. За ним були сільськими головами Буряк М.Г.,Ялоза Г.Є., Федоренко І.А. , Степанчук  В.М.  на даний час  в.о.старости  Андрієвський С.Г.

На території Ковалинської сільської ради розташовані та діють : Ковалинське  навчально- виховне об’єднання

« Загальноосвітня школа 1-2 ступенів – дошкільний навчальний заклад», фельшерсько –акушерський пункт, поштове відділення зв»язку ,Будинок культури ,бібліотека, торговельні заклади.

Село має видатних земляків. Це Роман Олексій Петрович – Герой Радянського Союзу , Буряк Марія Пантелеймонівна- народна художниця, нагороджена орденом “Княгині Ольги”, яка похоронена на місцевому кладовищі  пам’ятник  якій було відкрито у серпні 2010 року.

На території сільської ради діють інші підприємства ,які здійснюють виробничу діяльність : ТОВ «Етиленсервіс» ,ТОВ « Фіволі Фюр», ТОВ компанія «Газда».

Транспортне обслуговування жителів села здійснюється суб»єктами підприємницької діяльності на маршрутах : Ковалин - Переяслав - Хмельницький ; Дівички в/ч- Київ;

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь